(народознавча бесіда і творча година в умовах літнього табору)
Видатна українська поетка Леся Українка у своїй «Лісовій пісні» нагадує людям про те, що навколо них живе і розвивається чарівний світ рослин, який ніби говорить до людей своєю загадковою мовою. Ці думки поетки якнайкраще відображають уявлення наших предків про природу. Українці споконвіку глибоко шанували, наприклад, дерева, навіть обожнювали їх. Серед традиційних святкових ритуалів, що прийшли з давнини та існують в Україні дотепер, є вшанування різних дерев.
Особливою повагою і любов'ю нашого народу користується верба. Не уявити, либонь, українського села без річки чи ставка, в чистій воді яких милуються своєю вродою кучеряві верби.
Недаремно кажуть: «Без верби і калини нема України». Від найдавніших часів наші предки вірили, що верба має чарівну силу і боронить людей, житло та худобу від злих сил, які прокидаються навесні разом з усією природою. За тиждень до Великодня християни відзначають Вербну неділю. Освячена цього дня лоза мала дарувати здоров'я, силу. «Будь великий, як верба...» — приказували, вдаряючи свяченою гілкою. Вірили, що та гілочка захистить хату від грому, віджене нечисть від худоби, додасть сили немічній, хворій людині.
Прикрашена квітами та стрічками розлога верба ставала «купайлом» — обрядовим деревом на Іванів день. Заквітчана волошками, сокирками, рутою, чорнобривцями, маками, увінчана вінками, верба була центром купальських свят. А навколо хороводили дівчата, звертаючись у піснях до верби, сонця, місяця.
Не менш популярним серед давніх слов'ян був і дуб. Наші предки вважали його першодеревом світу. Людей вражала міць і велич цього дерева. У народних віруваннях є багато посилань на магічну силу дуба.
«Нехай ваш синочок росте, як дубочок», — бажали хлопчикові й вірили, що виросте він міцним і дужим. Шанобливе ставлення до дуба народ переносив на речі, виготовлені з його деревини.
Вважалося, що вони додають сили і здоров'я господареві.
Шанують на Україні й тополю — високу, струнку, гарну. В народних легендах це дерево часто порівнюють з дівчиною. Може тому щороку на Зелені свята водять дівчата «тополю». Обирають найкращу, зв'язують їй руки над головою, прикрашають стрічками, квітами і з піснями ведуть по селу.
Українська народна творчість оспівує красу дерева — одвічного союзника і помічника людини. В піснях, казках, приказках народ наділяє дерева людськими переживаннями та почуттями. Вербу, тополю, липку народна уява перетворює на дівчат. Парубків часто порівнюють з дубками, яворами, як-от:
Ой стоїть козак, як явір, над водою, Зазеленівся, як барвінок весною.
Народна творчість натхненно оспівує красу рослинного світу, тонко вирізняючи характерні особливості того чи іншого дерева. Ось як влучно говориться про дерева у народних загадках:
Біла — а не сніг; зелена — а не лист; кучерява а без волосся.
(Береза)
Всі пани скинули жупани, а одна пані залишилася в жупані.
(Ялина)
У казках дерева часто розмовляють людською мовою. Народна фантазія оживляє рослини. У Бориса Грінченка є гарні слова: «Усяка травинка на світі жива... От ходиш так, думаєш,— воно так собі, як камінь... Аж воно — живе, і чує, і розбирає... І земля чує, і трава чує, і дерево чує... А ми не чуємо їх... Може й вони мене не чують, тільки себе... І я серед них, як травинка, манюсінька травинка».
Такі думки співзвучні народним уявленням про світ рослин. Важким гріхом вважалося зірвати з дерева кору, що уподібнювалася людській шкірі. Не можна було без потреби ламати гілки чи різати стовбур ножем — сік дерева уподібнювався людським сльозам. Люди завжди допомагали деревам: підпирали обважнілі гілки, зламані — підв'язували, збирали з листочків гусінь, а на зиму обгортали стовбури. З покоління в покоління передавалася ця нехитра наука любові до дерева, яке, за влучним народним висловом, «весною веселить, літом холодить, восени годує».
Творча година «Мої зелені брати»
1. Намалюйте з пам'яті крони різних дерев – дуба, тополі, верби, ялини та ін. Що вони нагадують вам? Спробуйте придумати загадку про будь-яку з них, наприклад:
Над водою красуня тужила,
Сумно коси зелені схилила.
(Верба)
2. Створіть казку на одну з таких тем: «Найсильніше дерево у лісі»; «Чому побіліла береза?»; «Звідки на деревах сережки?»; «Про що думають дерева взимку?» та ін.
3. Складіть чотиривірш про дерева, використавши такі рими: височіє // зеленіє; шумить // холодить.
6. Придумайте кінець до казки Василя Сухомлинського «Щоб метелик не поколовся»:
«Маленька дівчинка Зоя гуляла в саду. Вона підійшла до акації. На акації – гострі-прегострі колючки.
Над акацією літав барвистий метелик. Ой, як же йому не страшно літати! Налетить на колючку — що ж тоді буде?
Підійшла Зоя до акації. Зломила одну колючку, другу, третю...»
7. Відгадайте, що це за дерево:
Може, дерево хворіє?
Чи злякалося на мить?
Чи замерзло серед літа
і листочками тремтить?
(Осика)
Складіть казку «Чому тремтить осика?».
8. Створимо «деревний балет» – візьміть участь у пластичних імпровізаціях на зразок; «Плакуча верба», «Тендітна берізка», «Дуб-богатир», «Злякана осика», «Струнка тополя».
9. Проілюструйте малюнками поетичні рядки українських поетів (на вибір):
Дмитро Павличко
Стоїть смерічка на горі
У сонці, наче в янтарі.
І ми до неї в гості йдем –
Вона росте, і ми ростем...
Платон Воронько
В нашої берізки Білая кориця, Вичесані кіски — Любо подивиться...
Ліна Костенко:
Цей ліс живий. У нього добрі очі. Шумлять вітри у нього в голові...
10. Напишіть твір «За що я люблю ліс?».